Пропіленгліколь є звичайним діолом; цей термін зазвичай відноситься до 1,2-пропіленгліколю, який має молекулярну формулу C₃H₈O₂ і відносну молекулярну масу 76,09. При кімнатній температурі це безбарвна, прозора, в’язка рідина, яка є гігроскопічною та змішується з різними розчинниками, такими як вода та етанол. Його щільність-залежить від температури-приблизно 1,036 г/см³ при 20 градусах, що робить щільність основним фізичним параметром, який часто використовується в експериментальних рецептах і промисловому виробництві.
Щільність пропіленгліколю не є фіксованим значенням; його об'єм і щільність змінюються у відповідь на коливання температури. Як правило, при підвищенні температури рідина розширюється, що призводить до зменшення щільності. Тому при використанні об’ємних методів для точного зважування або рецептури важливо вказати температурні умови під час вимірювання. Для невеликих-лабораторних препаратів електронні ваги можна використовувати для прямого зважування; у промисловому виробництві можна внести відповідні коригування до перетворення об’єму-на-масу на основі фактичної температури.
У практичних застосуваннях щільність пропіленгліколю в основному використовується для розрахунків матеріалів і контролю процесу. Масу можна отримати з об’єму за допомогою співвідношення m=ρV. Наприклад, 100 мл пропіленгліколю при 20 градусах мають масу приблизно 103,6 г. Для експериментів, які вимагають конкретних молярних співвідношень, перетворення об’єму рідини в масу через густину-і наступне обчислення кількості речовини на основі відносної молекулярної маси-може підвищити точність пропорцій сировини.
Такі параметри, як чистота, вміст води та в'язкість, також впливають на практичне використання. Це особливо важливо для синтезу полімерних матеріалів, таких як поліефіри та поліуретани, де пропіленгліколь служить реагентом, розчинником або допоміжним компонентом; його чистота та вміст вологи можуть впливати на процес реакції. Отже, під час проведення експериментів або промислового виробництва слід вибрати відповідний сорт пропіленгліколю для конкретного застосування та виконати розрахунки матеріалу на основі фактичних температур і специфікацій продукту, щоб забезпечити стабільність складу та реакційних процесів.