Пропіленгліколь — безбарвна, прозора і в'язка рідина; в'язкість є ключовим фізичним параметром, що відображає його текучі характеристики. Динамічна в'язкість зазвичай використовуваного 1,2-пропіленгліколю становить приблизно 52 мПа·с при 20° і приблизно 43 мПа·с при 25°. Порівняно з водою пропіленгліколь має значно вищу в’язкість, що призводить до відносно меншої швидкості течії при кімнатній температурі; однак він зберігає достатню текучість, щоб відповідати вимогам стандартного виробництва та експериментальних операцій.
В’язкість пропіленгліколю значною мірою залежить від-температури, зазвичай зменшуючись із підвищенням температури. З підвищенням температури міжмолекулярні сили слабшають, а внутрішній опір потоку падає, що полегшує транспортування та змішування рідини. Наприклад, приблизно при 40 градусах в'язкість може впасти приблизно до 20 мПа·с. Отже, у практичному виробництві, якщо необхідно підвищити ефективність транспортування або покращити змішування з іншою сировиною, в’язкість системи можна зменшити шляхом відповідного підвищення температури.
У виробництві поліефірів, поліуретанів та інших хімічних речовин в’язкість пропіленгліколю впливає на дозування, транспортування та змішування сировини. Треба брати до уваги-коливання в’язкості, викликані температурою, особливо в безперервних виробничих процесах або операціях, які вимагають точного контролю співвідношення сировини. На практиці значення в'язкості слід визначати на основі конкретної чистоти продукту, температури та умов випробувань; крім того, відповідні параметри транспортування та змішування повинні бути обрані в поєднанні з виробничим процесом, щоб забезпечити стабільний і рівномірний вихід матеріалу на наступні стадії реакції.